кожен тяжкий видих відчувається чужим

я розпишу стіну фарбами.
намалюю там те, що приходить у сни опівночі.
згадую серед робочого дня твої люблячі очі.
я закарбую у памʼяті той останній погляд,
останній тяжкий видих, який відчула на своїх долонях.
і ні, він був не твій.
кожен тяжкий видих відчувається чужим.
фарба не лягає на стіни,
шпалери я зняла.
навіть забула від чого тікала.
це все несмак, який ненавиджу до нестями.
та рідна осінь плаче, поки квіти вʼянуть.
і хай дощи бʼють дзвоном глухим,
кожен мій тяжкий видих відчувається чужим.
<br>стрингер