Колись розкажу про мовчання,
Колись відкрию тихий біль.
Колись заплачу, може, зрання,
Колись розіб’ю спогад свій.
Колись скажу, що відчувала —
Колись, спокійно і без драм.
Колись не буду вже так ранена,
Колись залишиться лиш шрам.
Колись у пам’яті знайду,
Колись, можливо, ще й згадаю.
Колись — а вже тепер нема жалю.
І ця історія як виняток із правила.
Стефанна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
