Зникає шум, зникають дивні роси,
Вечірній обрій гасне у вогні.
Життя питань не ставить. Скаже: «Досить.»
Лишаючи розгадки вдалині.
Вщухає вітер, що гойдав надію,
І тиша обіймає за плече.
Все те, що ми вважали за подію,
Тепер крізь пальці спокоєм тече.
Лишилось тільки те, що справді варте:
Цей подих неба, віра і поріг.
Ми не гравці — ми вивчили всі карти,
І вибрали одну з усіх доріг.
Тепер не страшно, що минають роки,
Бо в серці — світло чисте і ясне.
Затишними останні стали кроки.
А небуття назустріч вже іде…
19 квітня 2026 р.
