У скрипки лопнула струна —
рука упала, як провина.
У просторі крихка луна
звучала ще якусь хвилину.
В повітрі залишився злам,
як незавершена молитва.
Обірвана об гострий край,
мелодія програла битву.
Закам’янів смичок в руці —
мов незакінчена розмова.
Ні нот, ні звуків у кінці,
лиш біль, що не знаходить слова.
Та в цій розірваній струні
ще дихає незгасна сила:
бо навіть у глухій тиші
струна в повітрі ще тремтіла …
19 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
