Хтось вільний, мов вітер у чистому полі.
Хтось стер до кривавих мозолів долоні.
Хтось згинув навіки в неволі жорстокій.
Хтось впав безіменний у тиші глибокій.
Які ж у нас долі — такі вони різні…
Одні — ще живі, інші — в пам’яті пісні.
Задумайся, друже, хоч раз мимоволі:
Кому завдячуєш власній ти волі?
Згадай тих, хто біль пережив до нестями.
Хто землю окроплював кров’ю й сльозами.
Хто серце віддав за свободу і долю —
Щоб ми не схилились в неволі.
І пам'ять про них не згасне ніколи.
<br>Алі Ніна
