Мовчи. Залиш позаду всі слова,
Відкинь усі наймення та умови.
У тиші визріває вісь нова,
Де більше не потрібні жодні мови.
Спадає час, немов чужа вуаль,
І розпадається гнітюча схема.
Тут більше не працює вертикаль,
Ти сам тепер — і космос, і система.
Ти все шукав той вихід за межу,
Бажаючи потрапити назовні?
А тиша стерла лінію чужу,
Думки стають відточені й безмовні.
Зникає вимір. Стерта площина.
Розмито всі земні координати.
Лиш ти і ця бездонна глибина,
Яку тепер нікому не забрати.
