КОХАННЯ — ЦЕ СПОСІБ ЖИТТЯ
Ніхто не беріться судити,
Кохання — це благо чи гріх?
Це мука чи радість любити?
Кохання — це сльози чи сміх?
Любити — не камінь носити,
Любити — не поле орать,
Любити — не хліба просити,
Любити — це вірить і ждать.
Повірте усі, хто почує,
Закохані, мусите знать.
Що любить не той, хто ревнує,
А той, хто уміє прощать.
Кохання — це небо і море,
Кохання — це буря і штиль.
Це разом і радість, і горе,
Це разом і щастя, і біль.
Кохання — це пристрасть бажання,
Це більше аніж почуття.
Це душ і поривів єднання,
Кохання — це спосіб життя.
Не можна словами розкрити,
Глибин, що кохання несе.
Не буду душею кривити –
Для мене кохання — ЦЕ ВСЕ.
Грудьми за кохання постіймо,
Воно руйнівник і творець.
Я в стані кохання постійно –
Григорій … котрий Ляховець.
Григорій Ляховець
ДІТЯМ
Батьків судити ви не в праві, діти,
Бо не жили на світі ще тоді,
Коли їх доля змусила терпіти
Приниження у скруті та біді.
Вам не відомі їх минулі болі,
Страждань душевних не відкрита суть.
Тож не спішіть словам давати волю.
Слова не справедливі — біль несуть.
Не намагайтесь суддями ставати,
Коли поміж батьків похмурі дні.
Хто з них правий, а хто з них винуватий,
Нехай вони вирішують одні.
Причину їх теперішніх стосунків
Ховає пласт поступків і років.
Лиш фотографії є свідки їх, і судді,
І "копії" ще молодих батьків.
Тому я вас прошу і закликаю –
Батьків поступки не спішіть судить.
Коли вам істина відкриється до краю
Прощення буде ні в кого просить.
Ми всі не ідеальні в цьому світі.
Нам помилки властиві і гріхи.
Нехай батьтки, теплом дітей зігріті,
У вічність відлетять, немов птахи.
Григорій Ляховець
Григорій Ляховець
