ПРО ПОЕТА
Своїм доробком в поетичній сфері
Я не зроблю напевне відкриття;
Щоб слово віршем стало на папері,
Слід серцем переплавить почуття.
У кого пліснява мізки покрила,
У кого салом очі затекли,
У їх думок не виростають крила,
І їх чужі печалі не пекли.
Всі хто байдужі і нікчемні духом,
Їм біль чужий ні гріє, ні знобить,
Для ближнього не ворухнуть і вухом,
В поезії тим нічого робить.
У кого дух бунтарсько-гайдамацький,
Фонтаном б'ють окрилені думки –
Для кого власна доля, ніби цяцька,
Тому писать сонети залюбки.
Чия душа як голий нерв на вітрі,
Їх наміри високі і палкі,
Хто щиро вірить у високе й світле –
Приречені поетом буть такі.
Хай кров виски виламує зі стуком,
Хай серце горде слово виплавля,
Я сів би в одну камеру зі Стусом,
Я учень Симоненка Василя.
Григорій Ляховець
<br>Григорій Ляховець
