Вірші про кохання: сучасна любовна лірика від наших авторів

Коли я слухаю Твої вуста, Тоді нікчемність власну відчуваю. І щоб сподобатись Тобі на мить, Я зважу кожне слово нині. Сховавши дурість глибоко на дно, Постати дурнем мені більше не дано. Я вислизну, змовчу, втечу розмов, На все готовий, лиш би бачити Вас знов. Та час випробувань важких […]

Собі не зрадив, ні під кого не прогнувся, До жодної ні разу не торкнувся. Бо бачить Бог: щоразу, як кохав, В її очах неначе вогник затухав. І навпаки, коли на плечі клали руку Коли очима кликали у прийми — Огидно так і боляче, що страх. Що коїться в […]

Чи ти чуєш те саме, що бачу я? Чи так само, як перше, міцна ще віра? Бачиш весь покірний моя мала, Та ти зовсім не бачиш у мені звіра. Ти хробачок кволий, сльота без пір’я, Голос твій — щебетання, тьохкіт милий. Не пущу тебе геть аж до ліжка […]

Якщо я завтра не прокинусь - не журись. Знай: я хотів лиш тільки твоїм бути другом, Таким ручним, покірним, безхребетним, Щоб, типу: «Де я ще собі таке знайду?» Якщо ти знайдеш мої вірші - не хвилюйсь. Та знай: це все було колись, давно, до тебе. В душі ж […]

Коли жебрак в тебе милості просить, приємно на мить — в тебе вірить ще хтось. Комусь завжди буде гірше ніж тобі, а нам так ніколи не жити як вам. Тобі наділяли будинки і долю, мені ж діставались мозолі й борги. Та бути багатим як ти я ще вспію […]

Палюче сонце, день прекрасний, І я жену з полів корів. Колись я виросту і зможу Їсти лиш те, що захотів. Зупинка, клятий лютий холод, Чекаю на рогатого — чи довго ще? Коли я вивчусь, почну пахати І куплю все, що так хотів. Магія помаранчевих листів. Ти підсунулась поруч. […]

Клянуся дружбою моєю з Небом: Я просто хтів лиш бути другом твоїм, А компліментів накидав то випадково — Забувсь, друг може бути і страшним. Ну хто б знав, що у ботфортах і редінготі Так вигідно підкреслиться твій тил? Хоч, правда, Він творив невипадково, Тому, напевно, й прокидається азарт. […]

очі твої сяють попід небом, моє ти ідолятко, мій кумир. спомин спливає заревом ніжним і тане, наче в сонці ранній мир. на подвиги штовхають генерали, а голови складають виконавці. їх імена не увійдуть в аннали, героями повстануть самозванці. не знаю я, чи ще тебе побачу, бо сльози всі […]

Пробач, любов моя, якщо знайшла ці вірші. Це все було давно, хоч почуття були й не гірші. В гріху зачатий я, в гріхах росту і помираю, — Бич на горба мого притримай, о благаю. Я несказанно рад, що дні прожив в печалі, На долю випала війна — одна […]

Вибач, люба, та час нам прощатись. Впав зі скелі й зламав собі п’яти — Нам ніколи більш не танцювати, А я хтів ще тебе раз обняти. Ти за мною більш не засумуєш, У тебе світ свій, життя так вирує. Не суджу, бо я все розумію — В нову […]

Це лишень одна четверта з того, що я хотів тобі показати. Моїх вибачень недостатньо, але було стільки знаків… Я молився і просив Його волі, аби Він усим керував. Я чекав цієї нагоди вісім місяців, але якби треба було — я би й ще зачекав. Слів нема, я отримав […]

З півоберту заводиться, до сотні — як стріла, зате у пору всякую не боле голова. Та схаменися, милая, посидь хоч 5 минут, нікуди то не дінеса — без тебе не підут. Заведжена як дзига, натягнута струна, за метеор прудкішая — весела чи сумна. Ти де така вродиласа, ну […]