В спеку, в літню жару.
Дай прохолоду, крижаного серця.
Від болю завмерло воно,
кригою взялося.
І сльози мов ті сніжинки, що
Падають з небес.
Лиш тільки заморозять мої щоки.
І крижаними стануть уста.
І не розтануть від того поцілунку.
Крижаною стала я і навіть в
Літню спеку.
Лірика життя
Крижане серце.
Автор:
Вікторія Соловйова
Поділитись
