Зруйновано. Знищено. Вбито.
Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
Як вірити вже? Як любити?
Чи чує нас хтось там, на небі?
І вмить припиняє дебати
хлопчик-кульбабка з телеекрану:
«На фронті б‘ється мій батько,
а я маю битися з раком!»
Сльоза застилає очі –
ти мусиш тепер пам‘ятати,
що десь із тобою поруч
б‘ються кульбабка і тато.
<br>Юрій Гундарєв
