Листочки склав уже оксаліс,
Бо темна нічка, час до сну.
Як рук моїх твої торкались,
Яку ще треба тут весну?
Коли кохання в нас цвіте,
Не так сприймаєш пори року.
Підсніжник от-от приведе,
Ще й проліску голубооку.
Це буде потім, це пізніше,
Привітне сонце золоте.
В вазоні знов оксаліс лише
Пустив пагіння молоде.
<br>Тамара Назарук
