Привіт. Це знову я з тобою говорю
Твоя душа, що схована глибоко
Я маю стільки ран, але живу
Й тримаю ЯНГОЛА твого, щоб не летів високо.
Я знаю, боляче тобі.
Й стомилася ти вже – моя ЛЮДИНО.
Але тримайся як той вершник у сідлі
в той час, як кінь хоче спихнуть зі спини.
Не бійся…. Витримаєш все,
Бо сильне твоє серце й волю маєш.
Як з пісні теї вже не викинеш слівце
І ти так долю, що ГОСПОДЬ дав, проживаєш.
Не плач… Від сліз ще більш болить.
Тримайся рівно на кривій дорозі.
Ти пам’ятай, що час пройде як мить,
І повернуть назад нічого вже не в змозі….
Тож проживай сповна своє життя,
І не дивись ти суму і тривогам в очі
Минає все… Настане майбуття…
А ти здасишся – то піду і я посеред ночі….
Ангеліна Паламар
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
