Усі хвилі у вікна дивились,
Перший лід при мені замерзав,
Лиш мені, я упевнена, снились
Крутий берег, і верби, і став.
Лише я пам'ятаю той щебет,
Очерет поміж хвиль, осоку,
Одинокий, покинутий лебідь
Наганяє і досі тоску.
Ніжність вітер приносив в обіймах,
Ні від кого не ма́ла таких,
Там я вільна була́, тут у стінах,
Між думок невеселих своїх.
24.01.2026.
Ганна Зубко
