А ну а ну, дай п'ятак, та дай
потім поверну, похавати візьму
Та не йду я у таверну, набрид вже з нею, я честно попоїсти.
Раз, два, два п'ятдесят
Ще кілька поросят, ой ну пяточків, ви поняли, так?
Мені будь ласка он ту, курячу не гостру.. ПіП … дякую
(барабан) пт-пт-пт пту
Я один помітив як спаплюжилася мівіна?
Від смаку приправи лише гіркота
і навіть не поклали олію
Справа у тому, що хутро кота
Присипане сіллю я більше волію.
А кіт якось день скорота..
І хай не дивиться на мене так Барсік
ображуть його вони, я його не ображу
Лиш спостерігаю як Бог війни Марсік
знов наробив якусь лажу
От шпендик і негідник
Перегортає назад годинник
Крізь ці стіни фарсу я пізнаю Карла Маркса
І слова наче шерсть в горлі комом
Я засипав миску Барсіка кормом
І коал послав на орбіту марсу
Коаланізація, панове, коаланізація…
Як без неї знову стати великими
Рим салют. Нова епоха і праця.
руки зайняті вилками
тут тире зараз
Мівіна у тарілці
Тарілка на потилиці
Приправа на локшині мов на гілці
зимовій в холоднім чистилищі
іній,
зруйновані полиці
А то просто я поклав у морозилку
Хай хтось додасть сперечань сьому вчинку
Вермішель шельвом по грунту
З неї здіймаються бунтом рукола і базилік
Я вже звик до перевернутих осель
І мертвовродженних революцій
Зараз опалювальний сезон
Активоване вугілля в аптеці
-Солдат, покинь гарнізон
Махни рукою у небі лелеці
холодно
Махни, махнем, махну, Махно пхьу
ці кляті червоні
Розпалювати піч яблуками і грушами
Сік закипає, рум'янець переходить в вогонь
Гілки дерев біля вікон, бачать як дим прямує за душами
та в дерев щоб спіймати немає долонь, і відсутній ранець
Прямує до неба вигнанець
Я голодний і злий, втомився від зим
І зустріне пар над тарілкою
Шкребіт по дну тарілки вилкою
Ну як змиритися з цим
Знаю що там не справжня свинина чи курка
І пшениця мабуть також
Поклав у пакет якийсь старий чурка
Що і сам не зна як треба гож
Там виробників провина..
Провина, про вина забули.
Може якісь ще шейхи Стамбулу
пам'ятають цей смак?
Тай то, є так… сумнівно
І як би гнівно не ішла вода в батареях
І яка вона б не була холодна
Над нею стирчатимуть судна реї
І підпалені паруси ніби полотна
Вогонь переходитиме на прапори
Стяги і твори закопані в тартари, колхозними лапатами
і зорені тракторами
Під померлими зорями
червоного неба
І ось колись в мене будуть діти
В додаток до батьківщини
Мені не буде куди їх подіти
І замазати шви відносин щілини.
Лиш податок на віру, придаток до тіла, припадок за діло…
І я не покажу донці чи сину
Нормальну класичну мівіну..
Що їв під великими соняхами і кукурудзою
Навіть не заварюючи, здавалось життя не гаючи…
А тепер стою куркою обкуцою
спостерігаючи зміни країни через мівіну
Доречі у Маркса борода спеціально схожа на мівіну у підтримку нижчого класу трудащихся
Ми на них таращимося, а там іде боротьба..
А доречі, ми винні тобі п'ятак?
Едуард Кощей
