Мені подобаються ці істоти
Вони сповнені відвертості і чесноти
Для когось скидальці і нероби
Живуть без зайвої оздоби
І в тому їх щастя
Не мають оббитої пінопластом будки
Не вдягають як холодно на них куртки
На відміну від виведеної худоби
Їх не беруть морози й хвороби.
Не відвідують причастя
Ніхто не ставить за них свічку
Їм це й не треба, вони самі по собі
Жить на околиці ввійшло у звичку
Не підпорядковуються жодній особі
І з рахунком Бога
От якби стали вони журналістами
І їх підкуплювали б курячими кістками
Так ці закопали б під помідори
Забувши про всілякі договори
Писали б статті, чесні про двір
Про все що кругом і довкола
І кожен ними виданий твір
Від під'їзду в під'їзд, від прола до прола
Передавався. Кожен би гірко плакав і мов пес посміхався
І бігають, винюхують один одного
Не певні в довірі на своєму подвір'ї
Відчуття дотику носу холодного
Їх не бере якось старість
Вона обходить горді тіла,
По зубах виступає малість
Це все що досягнула вона
Смерть є для них щось спільне
Кінчають однаково вуличні пси
Тунель-це світло автомобільне
Сигнал- це янголів голоси
Сто років собачого життя
Сто років собачої комунікації
Розтерзанний пакет з під сміття,
Сто років цвітіння акації.
Едуард Кощей
