Журба сухою кров’ю ляга на губах
Цією кіркою, гіркою кіркою
Вважають «Тимчасовим» було би помилкою
Накопичується мов у горбах верблюда, ця груда еритроцитів.
Німа ні вогню, ні кременю
Замерзлі мурашки стопчуть під шкірою нерви
Черви з’їли ремені, лишились металеві бляшки
Більш не поєднують по талії, мов змії з вірою лиходіїв, ціанідом калію.
На літері Ї побудований КиЇв.
Що не взяли черви, закінчить корозія
Так і утворюється «малоросія»
Ніби пухлина виїдає стовбур калини.
Шкарлупа з під яєць представників ворожої делегації, -ВИЛУПКИ
Хребту нашому не вистачає кальцію, а чи потрібен від для сердець -ЗАЛЮБКИ
Журба водним знаком значиться поверх нашого герба,
Її не виведе ні ластик, ні горілка
Через пшеничне потерпає печінка,
Мов від отруйного гриба.
Хоча хтось їсть мухомори
Заради приємного стану
Зраді потрібні актори,
Партія хоче путану.
Питання, а хто потерпа?
Старі кобзарі відрощують білий вус
Уникають леза іржавого серпа
Журба назавжди у стані контініус
Поряд поки не скінчиться доба.
Журба-сліпа собака поводир
Плавлений сир з етикеткою «дружба»
Дружба цвіте на стінах квартир,
Труба вирина на стелі із дір.
-Відкрий її нужбо !!!
Газ затікає до нас,
Запаморочення, гублюсь у довгих реченнях,
Зника коло мене останній кут,
Лампа висить на петлі..
Світло на тлі шпалер.. і тут
В бордель заходить Бодлер
Просить продати еклер
З осель виносить скарби.
Потер руками, коріння з під фарби світліше з роками.
Зламай зуби, перевіряючи кожну монету,
Сплюнь їх на королівському мармурі,
Оркестр затопче їх гравши сонету.
Бути культурним- бути в контркультурі.
Штирить від дурі.
Дурь не в грибах, а на наших губах.
Зіграй для нас щось на бандурі…
Щось ніжне, мов стекловата,
глибоке як першая втрата,
попсове- неначе любов.
Послухання Ізвічне псове, звичайно таке ж вторичне. Кінчиком носу торкаюсь низов, кланявся.
Смерть це щось життєве?
Прямує прям від Адама і Єви.
Журба ступа-є з нами в спільний вагон, плацкарт, колода карт, самогон, черті пестили ніс для чверті населення.
Едуард Кощей
