Люблю тебе, моя земля чудова,
Де степ безкрайній, сонця щедрий цвіт,
Де мрії й спогади, як пісня колискова,
Живуть у серці, наче дивосвіт.
Люблю той вітер, що пшениці гладить,
І річки тишу в сяйві раннйх зір,
І шум гаїв, що душу ніжно ранить,
Як спогад чистий про дитинства мир.
Твої поля — мов океан свободи,
Де праця щира дихає теплом,
Де кожна квітка — свідок насолоди,
Де кожна пташка — обійма крилом.
Мій рідний край, тебе в думках тримаю,
Як найдорожчий скарб, як оберіг.
І де б не був, душею відчуваю,
Що ти — любов, яка йде на поріг.
