Вона все йшла – вона без сну,
І зупнилась на мосту.
Вона ж чекала день за днем,
А він пішов лише-лише тінь.
Останній крок і гучний сплеск,
А далі, тільки ніч й вода.
Під хвилею тепер вона,
І кров, і страх, і висота.
Хоч в ній було нове життя,
Та вже нема, його нема,
Її любов була сліпа.<br>Ангеліна
