Любов

Не наче птах розправлю крила, лечу на зустріч долі знов
Скільки пройшов, скільки лишилось ? поки застигне в серці кров
Нехай багато я не знаю, та зрозумів на все життя
Що лиш тоді життя буває, коли любов в ньому була
Неначе промінь зігріває і палить інколи серця
Когось до неба підіймає, а когось низько опуска
Дзвінкою посмішкою сяє, а інколи немов сльоза
Любов, вона різна буває, та все одно вона свята
Буває важко зрозуміти, де правда в ній, а де брехня
Так хочеться просто любити, без фальші й планів на життя
Лечу, не боячись розбитись, об скали муки, горя, зла
Я не боюсь серце відкрити, бо знаю що любов життя….<br>Віктор Барчук