Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Треба було промовчати, Та я не навчилася досі. А серію аби ж то кричати, Й ховати очі в волоссі. Треба було не боятись, Й далі буде, що буде. Треба було не старатись, Не думати, що скажуть люди. Треба було не тікати, Та страх сковує мізки. Й зовсім не […]

Ти почитай мені вголос Із книжки в твердій палітурці Щось із нового Я втомився від моніторів Надокучила проза Надміру чужого Хотів би слухати голосу твого Я знаю, я зник ніби на сотні років Я грав ролі, змінював місце Шукав новий дім Що тобі я приніс? Хіба лише тіні […]

Вдосвіта. А серпень вже на порозі У вікнах. Спішно йому Дай мені прохолоди Ранок. Сонце обійняло твій дім А пам'ять видає події, імена і дати Склади собі пазли Спогади пострілом Спогади швидкістю колії Натискай кнопку "Стоп" Полудень. Спека Лишай місто охочим у ньому ходити Вдома Забери книги, забери […]

Літаєш. Високо: де місяцем зорі ціловані Крила тріпочуть Голосом маниш Слова ллються цівкою Я п'ю їх до дна Мою душу лікує їх глибина І солодко й п'яно пахнуть в садах плоди А себе не обманиш - стиснутий я в обіймах Самоти Торкаються ступні твердої землі І наче колючі […]

Я тут. Знай моє ім'я. Ниткою на зап'ясті - не загуби. Я тут. Знай собі моє ім'я. Гортай сторінки, виривай листки. Хочеш пиши, хочеш стирай - не забувай. Я тут. Май собі моє ім'я. На всі пори року - вибирай інтонацію. Я тут. За зграєю думок. За дверима […]

Я б тобі розказала про себе, Та безодню пізнати не сила. Мов стовпи, що сягають до неба, Я тебе на трон посадила. Я його будувала з бетону, Щоб як падав то прямо на мене. Розцвітають під снігом бутони, Щоб тягнутись до сонця і неба. Недосяжний для мене мов […]

Ти чуєш мамо? Я уже не плачу… Відплакала і відхворіла Та іноді так по дитячому Нахлине сум, що я безсила Безсила вплинути на дії Що відбуваються в житті І гірко так, нема надії Такі думки на самоті А пам‘ятаєш, як в дитинстві Втішала ти, що все минає Твої […]

Ти - Птаха. Без зграї. Тебе не лякає. Ти ближче до неба Ти ближче до раю. Ти - Птаха. Я не встигаю. Ти так швидко зникаєш. Я чекаю. Серпень журиться. Сонце хилиться. Слова губляться. Не римуються. Білі вірші пишуться. Думки рояться. Правда тоншає. Спогадами архіви заповнені. Літо ховається. […]

твоє плаття кольору неба засіяне поле дикими квітами тягнеться ниткою дим де розкидані мрії твоє плаття кольору неба дивлюся на тебе ти думу про серпень в мережку складаєш твої очі - зеленої розкоші думками неба сягають

Серпень. Я дочекався далі можна повільно далі можна неспішно Серпень. Люди і місто а я давно не питав:"ти як?" так ніби не було потреби собі я брешу не знаю, чого більше боявся: твого мовчання чи слів, які схожі на постріли від яких невцілію Серпень. Відчуття зниклого безвісти Ти […]

То був останній лист Я виво́див букви курсивом Я насміливсь просити про диво А ти вже навіть не снилась Меркнув день, тьмяно світив ліхтар Світло в будинках, аромат кориці і кави Я не линув додому, мене не чекали Ніч накрила, я в думки про тебе поринув Мені так […]

вона любила дощ і його ритми стоголосі вона любила дощ як за вікном сидів хтось а вона ногами по асфальту боса вона любила дощ коли лилися сльози і душа відкрита вона любила дощ як квіти проростали по її тендітних кроках вона чекала дощ де дзвони дзвонять реквієм за […]