Лірика: душевні вірші та чуттєва поезія

Знаєш мамо, як тяжко жити в чужому краю. Знаєш мамо, кожного дня я думками в ріднім краю. Знаєш мамо, я уві сні прилітаю туди. Де я зовсім дитина і мої молоді батьки. Знаєш мамо, як сердце смутком вкривається в край. Бо сердце хоче додому і кличе тебе в […]

Ти любиш сміятися, любиш плакати, Проживаєш життя божевільними ритмами, Розплачуєшся за все потрійною платою, Щось змінюєш щодня, не живеш алгоритмами. Ти мрієш про спокій та щасливі хвилини, Слухаєш серце, яке вистукує по-різному, Ти вже давно не маленька дитина, Яка налякана обличчями грізними. Ти надто красива, щоб тебе не […]

Прокрадаюсь до твоїх нейронів незайманим градусом, Трохи змушую десь спокусити останню клітину, Не дивлюсь ні на вроду твою, ні на статуси, Просто хочу побути з тобою хвилину. Просто хочу вдихати повітря, нехай забруднене, Відчувати пульсацію, ніжно торкатись долонь, Побути єдиним твоїм, Богом судженим, Який не дозволить згасити вогонь. […]

Золота осінь, не така тепла, як літо. Але вона золота. І тебе і мене і нас золотою барвою вона окриляє нас. Огортає всі домівки в тепло, вечірня кава із ковдрою чекає нас....

Моя 43 сторінка життя розпочата. Чого досягла? , спитаєте Ви. Та просто я жила, просто кохала, просто любила, просто, помилки свої я робила. Раділа життю і кожному дню. Зустріла схід сонця із кавою в руці, проводжала закат із тугою в сердці. Раділа я миті, що разом зі мною […]

Ти варта не квітів Ти варта не квітів і не коштовних дарунків, Заїжджених тостів, віршів неримованих, Ти варта щосекунди палких поцілунків, Ти не можеш повірити, що вже давно ніким не цілована. Твої руки забули що таке мурашине відчуття, Твій подих давно врівноважений і серце спокійне, Ти готова чекати […]

Не диміла цурочка - До тла згоріла . Ти полюбила, дурочка.... Ти полюбила. Прокинулася зраннячка Причепурилася. Схотілося коханнячка. Схотілося. В обійми скочила весна До сонечка. Матуся снідала одна Без донечки. Допоки сонечко було - Допоки паронька. Як звечоріло - понесло Його за хмароньки. До мами тупцяла сама. Дивились […]

Твоя весна усе-таки мине. Не зволікай на всю її прожити. Хвилюй мене. Цілуй мене. Чаруй мене. Люби, магноліє, моє гаряче літо. Лукавий травень не поверне юність знов. Але залишиться альтанка край провулка. Там незгасаюча, нев'януча любов нам не відмовить в щирому притулку. Піддурить місяць молоду зорю невірним маревом […]

Без цеглинок, з води і піску будувала будинок на острівку. Прикрашала квітками, встеляла листками, оживляла піснями, Фантазувала до нестями. А сонце пригріло, Пісочок просох. Все в замку зотліло, Полонив переполох. Споруди вже не було, рожевії квіти за водою понесло, затонули самоцвіти...

Каміння сіре під колеса. Вагон останній причіпний. Стрічай мене, моя принцеса. На тиждень я навіки твій. Сім день пройде. Сім рік проплине. В одну й туж воду не ввійдеш. Нехай розквітне горобина. Довершаться усі авжеж. На розі березня та квітня нам травень збаламутить кров. Сім днин ти будеш […]

Не топи мене в своїх очах. Дай пожити ще хоча б хвилину. Місяць заблудив у яворах - Я ж в зіницях чорних, мов ожина. Віяла, не віяла... На тік ніч змахнула зоряну полову. Утікав... Та, бачить Бог, не втік. Подивись - іду до тебе знову. Явір похилився до […]

Утишені плеса ставків заміських поглинуть суєтну заграву. Іще один день, один пункт, один штрих свою перелупає славу. Відійде земне. Не повернеться знов. Відійде усе, що було - не любов. Ізгаслих сердець ефемерним вогнем до ранку одуряться очі. Одуриться тіло. Одуриться щем. Одуряться буду і хочу. Те, що ось […]