На пляшці літри
Води не має
Стаєш на скло
Воно не б'ється
А холод тільки обіймає
Зрадій мені, бо відчуваєш
Хоча би щось
За ці роки
А сміх свій точно пам'ятаєш?
У той останній день, коли його і не чекала
Отримавши – ну дуже міцно обіймала
Дурниці коїла такі
Що мозок вже на самоті
Не хоче спілкуватися з тобою
Такою злою
До власного життя
Якщо те скло не розіб'єш
Літри в себе не віллєш –
Помреш така красива
І будеш геть не сива
