Літа мої, літа ви бистрі,
Як дикі коні без повід,
Такі ж порою гонористі,
Також лишаєте свій слід.
Якби́ могла — вас загнуздала,
Щоб відпочити від їзди,
До свого тину прив'язала
І годувала би з руки.
Літа мої ви, коні сиві,
Я вас ще трохи попасу,
Скошлатить вітер буйні гриви —
Розчешу ніжно, заплету.
22.11.2025.
Ганна Зубко
