Сьогодні врешті ти мені наснилась…
О, скільки було щастя в тому сні!
В куточку ти тихесенько молилась,
Щоб доля посміхнулася мені.
Я відчувала неймовірне щастя –
Ти знову була поруч,як колись.
Твоя любов – моє святе причастя,
Моя голубко,знову повернись
До мене,до своїх онуків,
Ми будем раді зустрічі отій.
Щоб хай на мить відчути твої руки,
І не страшний тоді ніякий буревій.
Щоб знов почути рідний голос,
Відчути хоч краплиночку тепла.
Як та земля,що піднімає колос,
Так ти нас,мамо, свого часу підняла.
Навчила нас,як нам на світі жити,
По совісті і честі повсякчас.
Тебе ми будем пам'ятати і любити,
Тобі не буде соромно за нас.
<br>Світлана Кінебас (Бондаренко)
