Маски

Полиць безкрайніх постав вид
Усіяних масками
Де між рядів, неначе привид
Хтось плине спритно ласкою

Вже новий день, і час настав
Вже треба обирати
Щоб знову безлічі вистав
І безліч ролей грати

Спинився Хтось і руку простягнув,
- Що б взять, ніхто щоб не збагнув
Не зрозумів те, ким я є
Яка ж сьогодні маска це сховає?

- Веселу взяти, чи сумну?
Рум'яну, чи, може, бліду?
Можливо цю, що успіхом блищить?
А може ту, що жалістю фонить?

- Як важко стало обирати.
Кого ж сьогодні мені грати?
Може на це махнуть рукою
Й прикинутися все ж собою?