Ми стоїмо, коли навколо ніч,
Коли мовчить земля під наші кроки.
І навіть там, де розриває світ,
Ми не розходимось у різні боки.
Ми стоїмо, коли свистить метал,
Коли повітря рветься від тривоги.
І кожен день — як вирок і фінал,
Та ми тримаємо війни дороги.
Ми стоїмо, коли горить усе,
Коли мовчать і небо, і руїни.
І те, що нас крізь попіл час несе —
не змушує схилити наші спини.
І навіть там, де чорний дим і сіль,
Де тиша — тінь від вибуху і жаху,
Ми є. Ми тут. І це не просто біль —
Це те, що не ламається від страху.
18 травня 2026 р.
