Мені казали: “будь обережна”,
Не помиляйся, не падай вниз.
А я навчилась — падати чесно,
І з тих уламків складати зміст.
Я не свята і не ідеальна,
І, чесно, вже не хочу так.
Бо в кожній тріщині — щось справжнє,
А не красивий, чужий контракт.
Можна бути не сильною — можна втомитись,
Можна плакати, навіть без причин.
Можна втратити, щоб навчитися
Не тримати тих, хто вже пішов із життя навіки.
Можна бути собою — без дозволу світу,
Без цих ролей, що тиснуть на нас.
І якщо я зіб’юсь — я знову злітаю,
Бо це моє життя, не чийсь переписаний час.
Я відпускаю тих, хто не поруч,
Без драм, без криків і без “чому”.
Не все, що було — має бути довше,
Не кожен має дійти до кінця шляху.
І знаєш, в цьому немає провини,
Просто дороги різні у нас.
Хтось був на день, хтось — на хвилину,
А хтось — навчив не боятись образ.
