Я вже не граю ролі для когось,
Не підбираю правильні слова.
Якщо сміюся — то по-справжньому,
Якщо мовчу — то це моя тиша жива.
Я вчилась довго не губити себе,
Навіть коли хтось ішов без причин.
І знаєш… я більше не боюся,
Що залишусь одна серед стін.
А потім ти — такий простий і теплий,
Без зайвих “треба” і “чому”.
І я раптом стала трохи світлішою,
Просто довірившись тобі одному.
З тобою я — не краща, а справжня,
Без зайвих страхів і прикрас.
І якщо це і є любов насправді —
То я впізнала її зараз.
Ти не питав, ким мені бути,
Не малював для мене рамки.
Просто тримав мою руку тихо,
Коли я губилась у власних думках.
І в цьому було щось більше за слова,
Більше за всі обіцянки світу.
Бо любов — це коли тебе бачать,
І не намагаються змінити.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
