Моя кохана

Пробач кохана, що загинув,
Загинув в полі, у бою.
За край свій рідний я полинув,
Щоб захистить тебе свою.
Не плач, кохана, не сумуй,
Я вітром ніжним пригорнуся,
У снах своїх мене відчуй,
Завжди з тобою я лишуся.
Моя душа тепер як птах,
Летить над полем, де колосся,
Я в кожних зорях, в небесах,
У кожнім ранку, що збулося.
Кохана, знай, твоя любов
Мене тримає навіть в тінях,
Вона сильніша за обмов
І вічно сяє у глибинах.<br>Анастасія Бондарєва