Для чого ти є ідеалом,
мальованим у моїх думках?
І серце, мов стискає, в мене,
коли усміхнена душа.
І волю кров’ю не проб’єш,
коли закохана душа.
А сили в мене не відбереш,
коли загублена — воля.
Моє признання ти відкинув,
кохаючи себе одного.
Мене ти волі не позбавив,
лишивши серце без нічого.
Для чого моє серденько
без тебе не зуміє ?
Для чого не являвся ти
у ту хвилину ?
Моя не зранена душа,
а волею перевірена,
благає тільки одного —
будь поруч, рідний, у цю мить. <br>Олександра Градовська
