Осінь-осінь…Ти прийшла моя ще одна осінь.
Знов добавила срібла в моє золотаве волосся.
Ти добавила зморшок моєму немолодому обличчю,
Та про те (бо це гріх) мені сумувати не личить.
Бо дуже давно в гарну літню і сонячну днину
Бог мені дарував єдину кохану людину.
А одної весняної,цвітом вбраної теплої ночі
В світ прийшов мій маленький жаданий синочок.
Йшли роки,знов із моди виходили пла́ття
Та не гасло моєї палкої любові багаття.
Йшли пліч-о-пліч життям і разом долали незгоди,
Берегли, як могли, в нашім домі хорошу погоду.
А іще у моєму житті були знаковi лíтa,
Коли в нашому домі знов з'являлися діти.
Найдорожчі мої пташенята маленькі,
Так люблю вас нестримно,мої дорогенькі.
Стрімко тягнуться вгору дубки молоденькі – онуки,
Ще мене обіймають людини коханої руки,
В непогожий холодний беззоряний вечір
Є кому теплим пледом зігріть мої плечі.
Я вдячна,мій Боже,за все,що сьогодні я маю,
За кохання і щастя.За сльози я не дорікаю.
Я любляча мама і безмежно щаслива бабуся.
За це тобі, Боже, ще не раз я низенько вклонюся.
З подяки ранкові молитви свої починаю,
За ве́сну і літо, світанки і небо безкрає.
За осінь,за ще одну теплу і лагідну осінь,
За ще одне пасмо сріблясте в моєму волоссі.
27.08.2025
<br>Світлана Кінебас (Бондаренко)
