Дивлюсь на тебе, сонечко моє,
І кожен раз я серцем розумію:
Все найдорожче, що у мене є —
Це ти, моя квіточка гарненька.
Я вже кохав, коли тобі було лиш вісімнадцять,
Хоч про твоє буття тоді не знав.
Не міг і в найсміливіших думках сподіватись,
Що долею тобі «донецький неформал» став.
Той мусульманин, що знайшов нарешті Бога,
Став для тебе опорою в житті.
Тепер у нас на двох одна дорога,
І світло сяє на твоєму бездоганному лиці.
Твоя усмішка — для душі розрада,
Твої обійми — ніжність неземна.
Ти — мій спокій, моя мрія і відрада,
В моєму серці ти була, є і будеш назавжди.
Я дякую єдиному Аллаху,
За те, що ти — частина моєї душі,
Ти — найцінніша в світі людина,
Й не треба мені нікого, окрім тебе-
Єдиній, щасливій бездоганній дружини моєї.
