Ну що сказати…
Я не письменник
І твори писати не вмію.
Але дещо сказати я хочу —
Про те, що наболіло.
І, напевно, можу сказати —
Не тільки в мене,
А й у всієї моєї країни.
І скільки це все ще буде тривати?
Скільки ще будуть літати ракети?
І скільки людей ще буде помирати?..
Скільки ще потрібно пролити крові,
Щоб вас усіх задовольнити?
У нас була гарна, родюча земля,
А нині вона наповнена кров’ю.
Скільки люди будуть жити в страху,
Втрачаючи все, чим жили?
Ми хочемо жити вільно,
Без страху смерті.
Батьки хочуть милуватися дітьми,
А не ховати їх молодими.
І наші хлопці з полону
Повертаються скелетами…
Діти не пам’ятають батьків
І не знають, як це — жити без ракет.
І кожна людина чекає,
Коли закінчиться війна.
А вам усе мало крові…
<br>Несті
