Мої слова із вуст не вилітають,
Та краще я язик свій відкушу.
А де ти є, хай інші вже питають,
Єдине "збирайся" попрошу.
Як ти посмів зухвало вихвалятись,
Та ще й при всіх щасливо на виду?
Ну й що, що встигла в тебе закохатись,
А далі слів гадаєш не піду?!
Ось двері вже прикриті, уже просять,
Ще мить і я відкрию їх навстіж.
Ну от підвівсь, от бачу і ноги носять
І навіть вийшов не плаксивий вірш.
