Мрію обняти кожне деревце́,
Поцілувати стежку під ногами,
Обласканою бути вітерцем,
Утішаною квітами, лугами.
Торкнутись хвиль ще мрію,
осоки,
Вдихнути зілля, полину гіркого,
Поміж пшениць,
між маками пройти
До того гаю, в щебеті, густого.
Почути скрип старезних ясені́в,
Із джерела водиці зачерпнути,
Де б рясно цвів
калини кущ, шумів,
Але не дай, бог,
пташку сполохнути!
03.12.2025.
Ганна Зубко
