Між “ми могли”

Ти не сказав мені тих слів,
Яких з надією чекала.
Застигла мить, а ти змовчав,
Хоч світ волав, я відчувала.

А теплий подих між рядків
Ще довго танув у тумані.
І щось зламалось у мені —
Немов жила весь час в обмані.

Відповідальності не взяв,
Не захотів — а чи злякався?
Від мене, може, щось чекав,
Чекав, та так і не діждався.

Не вдарив біль, не впала тінь,
Все відійшло — і вже не прийде…
Лишилась тиша, як рубіж,
Між “ми могли” і “вже не вийде”.

05 квітня 2026 р.