«Я мислю — отже, я існую», —
Колись промовив мудрий ум.
Несе цей вислів крізь століття
Відгомін істини повз шум.
Постійно в сумнівах, в дорозі,
Шукаю істину між слів.
Я мислю — значить, ще не в прозі,
Існую — світ не омертвів.
Коли руйнується опора,
На думку насідає тінь —
Я мислю — забуваю «вчора»,
У «завтра» йду, минаю лінь.
Не тіло, назва і не форма —
Засвідчують моє буття,
А думка — вільна, виклик шторму,
Що рухає вперед життя.
Нехай мовчить навколо простір,
Нехай зникає зовні світ —
Допоки мислю — я існую.
Я тут. Живу. Я маю слід.
05 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
