Ми ходимо лезом між правд і брехні,
Між "так" і "не можна", між світом і сном.
Ти – тиша у серці, що кричить у мені,
Ти – грім, що дарує мені відгомін домів.
Їм не зрозуміти – це більше, ніж гріх,
Це подих життя серед тисяч доріг.
Я б пішла крізь бурю, через усі слова,
Щоб знову почути: – ти моя.<br>silence_speaks_ua
