Проти всіх

Світ каже: " не можна, забудь ",
А я – навпаки, я лечу, хоч вночі.
Твій голос, мов пісня, що гріє в душі,
І хай нас зламають – ми знову в бою.
Я знаю – нас судять, кидають каміння,
Та ми – не гріх, ми – дивне спасіння.
Бо навіть в сльозах, у страх, в журбі,
Я живу, якщо йду до тебе в тобі.<br>silence_speaks_ua