Як мало зараз я сміюсь…
Мій сміх заіржавів у скрині,
Я спогадів своїх боюсь,
Що загубилися в полині.
Де дівся мій веселий сміх?
Втопився в чашці з терпким чаєм?
Чи просто у куток заліг —
Лежить, а я його чекаю?
Спить у розколинах думок,
Закутий у холодну хмару,
І замість танцю — кожен крок
Звучить, як дзвони тротуару.
В сухих колодязях очей
Мій сміх пішов шукати броду.
Із рук заляканих ночей
Він п'є тепер полинну воду.
Але під попелом розлук
Ще тліє іскра мого сміху.
Вона чекає теплих рук,
Дихання, що розтопить лихо.
Як мало зараз я сміюсь…
Мій сміх заіржавів у скрині.
Відкрию скриню, потрушу:
— Лети, сміх… Вільний ти віднині!
08 липня 2026 р.
