Коли посміхається він,
Мій маленький Ісмаїл
Я ще більше його кохаю
І в обійми його забираю.
Притискаю його,
Ніжно, багато цілую,
Та Прошу Бога,
Щоб світла була його дорога.
Щоб муслімом став,
Впустивши Бога в душу,
Щоб Іслам прийняв,
Який я йому поясню.
Щоб ангел крилом захищав від біди,
Куди б не вели його кроки,
І сонце світило над ним завжди
Крізь довгі й щасливі роки.
Він — батьківська радість, надія моя,
Найбільша у світі розрада.
Хай легким і чистим буде життя,
А посмішка — вічна награда.
І хоч колись ти вирастеш,
І не згадаєш ці миті,
Як ми двоє в одне сплелись —
Син і батько, в обіймах любові.
