Життя нам жалує дарунки й рани.
І не завжди однакове число.
Приносить поодинці й цілі клани –
Незмірне їх у нього джерело.
Для ран у нього – сходинки з туману,
В бездонну душу падають, як тло:
Ніколи не буває так погано,
Щоби ще гірше стати не могло.
А для презентів – мармурове ложе,
Що кличе ще тягтися до зірок:
Ніколи не бува настільки гоже,
Щоб не хотілось краще хоч на крок.
Що б не прийшло до цього капоніра:
Скарби чи болі, успіх чи біда, –
Людині завжди буде мало міри
І завжди буде трішечки шкода.
24.06.2026
