Я іду навпростець, не знаючи,
Кого стріну: людину чи звіра,
Чи таких же, як я, блукаючих,
Преподобних чи іновіра.
Та й як знати? Бува — звір ласкавий,
А людина — подібна шакалу.
Приховає свій норов лукавий
Й вижидає нагоду вдалу.
Так багато мені невідомо,
Та й чи можна все в світі знати?
Може, щось упускаю свідомо,
Щоб хоч трохи спокійно спати.<br>Христина Марищук
