В руках уже стара газета,
Хоча старіша, звісно, я,
Ціла, злегка́ лише потерта,
І назва є — „Подо́лія".
Та не цікавить, відкладаю,
Надво́рі осінь — то святе!
Від сонця очі прикриваю,
Що так і променями б'є.
Торкнулась гілки й впав листочок,
Торкнувся він уже трави,
Пови́лась стежка за горбочок,
В оті ошатні береги.
Де вітер крутиться, танцює,
А річка хвилями біжить,
І вже єство моє кайфує,
Беручи в осені цю мить.
26.09.2026.
Ганна Зубко
