Надія

У місті чудному , в яке потраляєш
Коли у життя ти пояснень питаєш.
Якось пополудні , а може й вночі
Минуле з майбутнім шукали ключі.
Бо двері важкезні хотіли закрити,
Холодну пітьму навік полонити.
Щоб та більше ніколи ожити не сміла
Мрії людські топить не зуміла.
Завдання складне, та бійці не здаються
За життя на Землі запекло так б’ються.
Й будьмо відверті – надію ми маєм
Щоночі й щодня пітьму ту долаєм.
<br>Наталя