Просто так, знаєш ти,
Не буває нічого,
І живемо ми всі
На долонях у Бога…
Люди, знаєш, усі
Дуже схожі на зорі…
Їх сплітає в сузір'я
Повелителька-доля…
Одні сонця теплом
За мить душу зігріють,
Інші – чорна діра,
Поглинати лиш вміють…
Віддавати для них –
Це найвища наука,
В нещасливу годину
Не простягнуть нам руку…
Але ти не діли
Світ на чорне і біле,
Бо достатньо в нім барв,
Як в веселці красивій.
Серед нас, знаєш ти,
Зорі різні бувають:
Чорні діри – нещасні,
Сонця – щастям все сяють!
І широка в зірок
Кольорова палітра:
Є холодні тони,
Є ще теплі та світлі…
У сузір'ї всі зорі
Нам потрібні для чогось…
Щоб себе віднайти…
На долонях… у Бога…
05.03.2023<br>Юлія Маринич
