Квіточками небесними по майданчику бігають діти,
Ноженята маленькі вимірюють землю свою,
Щебетанням пташиним наповнюють радісно днину,
І здається, що янголи мліють, споглядаючи дію таку.
Наче все зацвіло від дитячого щирого сміху,
Наче Бог із Небес простягнув їм долоню свою.
Лиш у дитинстві своїм не відчувши ще зради та болю,
Лише дитиною ми залишаємось у щасливому Раю.
Бо завжди біля тебе материнська любов та порада,
Бо завжди захистять від негоди татусеві руки міцні.
Як це все зберегти, щоб здолати життєві незгоди?
Як у собі зберегти всю ту велич святої дитячої душі?
Тупотять янголятка, босоніж оббігають майданчик,
Оченята блищать, щира посмішка з вітром летить.
Як найдовше нехай мліють янголи, вас споглядають.
Хай Долоня Небесна простелить вам долю легку.
28.06.2025
<br>Віктор-Севила
