Ти, посіяв темряву ,
але я буду сяяти сонечком завжди.
Взрощу в собі добро,
незважаючи на твоє зло.
Ти лляєш в мою душу зливу,
а я після дощу веселку до
свого берега простелю.
В сурові вітри , що віють від тебе мені в спину.
То мій Янгол під крило мене візьме,
адже є незламною добра душа.
Лірика життя
Незламна душа.
Автор:
Вікторія Соловйова
Поділитись
