Коли над містом виє темна сирена
І ніч тремтить від грому та вогню,
Стоїть земля — поранена, але священна,
І знов тримає долю на краю.
Стоять сини — звичайні, молоді,
Без гучних слів, без зайвих обіцянь.
Та їхні кроки тихі у землі
Стають щитом для тисяч поколінь.
Чиїсь листи лишились недописані,
Чиїсь дороги обірвав той бій.
Та в небі зорі світять, наче істина —
Герої не зникають із землі.
І проросте крізь втрати й попелище
Нова весна над стомленим крилом.
Бо там, де люди бережуть свободу —
Народ ніколи не стає рабом.
І поки пам’ять в серці не згасає,
І поки правда в душах ще жива —
Підніметься з руїн і зацвітає
Моя незламна, вільна сторона.
Ілона
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
